НВО школа-ліцей № 21 м. Кропивницький

 





Здорова дитина - здорова нація

Засвоєння нового відбувається за рахунок наслідування. Наслідування - це те, що дитина не може здійснити самостійно, але чого може навчитись або що може виконати під керівництвом або в співпраці. Те, що сьогодні дитина може зробити в співпраці, завтра вона здатна зробити самостійно. Таким чином, прогнозуючи процес засвоєння знань, ми можемо керувати процесом формування певної моделі поведінки. Доведено, що інтерактивні форми роботи є ефективними у формуванні здорового способу життя школярів.

Здоров’я є інтегральною характеристикою особистості і визначає якість життя. Сьогодні в Україні фіксують високий рівень захворюваності населення, особливо серед дітей і підлітків. Зокрема, за період навчання у школі кількість здорових дітей з першого до одинадцятого класу зменшується у 3-4 рази [1, 2]. Тому збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування духовних потреб і навичок здорового способу життя (ЗСЖ) є пріоритетними напрямами розвитку суспільства.

За останні роки проблема збереження здоров’я дітей молодшого шкільного віку, їх оздоровлення та профілактика найбільш розповсюджених „шкільних” хвороб є предметом фундаментальних наукових досліджень. Значення фізичного виховання у формуванні соціально активної особистості вивчали фахівці у галузі педагогіки, фізичної культури і спорту

Проведені у цьому напрямі дослідження дають змогу констатувати, що основою ефективного фізичного виховання у школі повинна бути індивідуалізація процесу навчання, орієнтована на пріоритети особистості, інтереси і потреби у вільному і самостійному розвитку [3, 4, 5].

Інтерес дітей до фізичної культури належить до мотиваційної сфери особистості. Значна кількість досліджень присвячені вивченню формування здорового способу життя та мотивації до нього у школярів старших класів та студентів [19, 43, 48]. Проблема виховання інтересу до фізкультурно-оздоровчої роботи у закладах освіти та мотивація до ЗСЖ дітей молодшого шкільного віку залишається актуальною і потребує наукового обґрунтування.

За енциклопедичним визначенням здоров’я – це природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю із навколишнім середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (успадкованих та набутих) та соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення у підтриманні стану здоров'я або виникненні і розвитку хвороби, що у преамбулі до статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано: „Здоров'я – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів”. Однак, те, наскільки широке соціологічне визначення здоров'я є дещо суперечливим, оскільки соціальна повноцінність людини не завжди збігається з її біологічним станом. Взагалі, поняття здоров'я є дещо умовним та об'єктивно встановлюється за сукупністю антропометричних, клінічних, біохімічних та фізіологічних показників, що визначаються із урахуванням статевого, вікового факторів, а також кліматичних та географічних умов [24, 37].

Здоров'я необхідно характеризувати не лише якісно, а й кількісно, оскільки існує поняття про ступінь здоров'я, який визначається шириною адаптаційних (пристосувальних) здатностей організму. Хоча здоров'я являє собою стан, протилежний хворобі, воно може бути пов'язане з різними перехідними станами і не мати чітких меж. Стан здоров'я не виключає наявності в організмі хвороботворного начала, яке ще не проявилося, або суб'єктивних коливань у самопочутті людини. У зв'язку з цими властивостями виникло поняття „практично здорова людина”, за якого патологічні зміни, що спостерігаються в організмі, не впливають на працездатність людини і її самопочуття. Разом з тим, відсутність кричущих порушень ще не свідчить про відсутність стану хвороби, оскільки перенапруження захисно-пристосувальних механізмів, не порушуючи здоров'я, може призвести до розвитку хвороби в умовах впливу на організм надзвичайних подразників. До факторів, що визначають здоров'я людей, відносяться реальні прибутки, тривалість робочого дня, ступінь інтенсивності та умов трудового навантаження, наявність професійних шкідливих умов, рівень та характер харчування, житлові умови, стан охорони здоров'я у даному регіоні і, що, вкрай важливе – спосіб життя, який обирає для себе кожна людина самостійно. Однозначного критерію, за яким можна було б судити про стан здоров'я населення, не існує, бо навіть середня тривалість життя – це недостатній критерій, якщо не враховувати цілий комплекс соціально-біологічних чинників. У ХХ столітті ВООЗ були визначені засади наукової організації охорони здоров'я окремих осіб: підвищення захисних властивостей людського організму, а також створення умов, які попереджують контакт людей з особливими патогенними подразниками або послаблюють їхню дію на організм [40, 54].

Охорона здоров'я в усьому світі, в тому числі і в Україні, прагне розвивати, охороняти та зміцнювати людське здоров'я. Цьому сприяє профілактичний характер сучасної медицини, розсповсюдженість кваліфікованого безкоштовного лікування, загальнодоступність медицини, широка мережа лікувально-профілактичних закладів (санаторіїв, профілакторіїв тощо). Особливе місце у системі охорони здоров'я належить фізичній культурі та спорту, а отже, і фізичному вихованню.

Фізична культура – частина загальної культури суспільства, одна з сфер соціальної діяльності, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних здібностей людини. Основні показники стану фізичної культури в суспільстві – рівень здоров'я і фізичного розвитку людей, ступінь використання фізичної культури у сфері виховання та освіти, у виробництві, побуті, спортивні досягнення.

Фізичне виховання – це органічна частина загального процесу виховання, соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров'я, гармонійний розвиток форм і функцій людського організму. Основні засоби фізичного виховання – виконання фізичних вправ, загартування організму, гігієна праці та побуту [12, 27].

На відміну від охорони здоров'я, фізична культура не має чітко визначеної області дії, вона призначена для всебічного розвитку людського тіла і духу. Кажучи спрощено, якщо охорона здоров'я бореться з наслідками негативних процесів, то фізична культура їй попереджає, допомагає їх уникнути.

Здоровий спосіб життя є не лише невід'ємною складовою частиною фізичного здоров'я людини, але й складовою найпроблематичнішою: те, чи дотримуватися засад здорового способу життя, чи ні – завжди залежить від більш чи менш свідомого вибору людини. Головними «ворогами» здорового способу життя можна назвати культурні забобони, деякі соціальні чинники (недостатня матеріальна забезпеченість тощо), а також так звані «шкідливі звички», які мають одночасно психологічну, культурну і соціальну природу. Фізичне виховання покликане послабити та нейтралізувати дію цих негативних факторів, які щороку призводять до зростання смертності та погіршення загального стану здоров'я населення України.

Те, що погіршення здоров'я молоді – основного і найпродуктивнішого носія генофонду нації – може призвести до демографічної катастрофи, не може бути піддане сумніву. Екологічна ситуація в Україні склалася так, що дослідники з сумом і розпачем свідчать: навряд чи навіть 5% населення може бути визнане об'єктивно здоровим. Отже, під переважну більшість об'єктивно нездорових підпадає і більша частина молоді.

Ситуацію в Україні неможна назвати винятково поганою. Ані на Сході, ані на ідеалізованому з деяких точок зору Заході – ніде і досі не вдалося досягти повної відмови від шкідливих звичок та іншої діяльності, що перешкоджає здоровому способу життя. З об'єктивними труднощами завжди необхідно боротися об'єктивними методами. На жаль, освітня система України робить наголос на загальне, масове фізичне виховання, яке сприймається більшістю учнів як невиправдане і необ'єктивне.

Що ж стосується західного досвіду, то там майже скрізь проблема фізичного виховання вирішена за допомогою особистого підходу до учнів, проектування їхнього реального стану здоров'я на комплекс заходів, що мають бути щодо нього вжиті.

Основні підходи до формування здорового способу життя та зміцнення здоров’я визначені Державною програмою „Діти України”, де наголошується, що здоров’я підростаючого покоління – це інтегративний показник суспільного розвитку, могутній фактор впливу на економічний і культурний потенціал країни. У науковій і методичній літературі здоровий спосіб життя визначається як комплекс оздоровчих заходів, що забезпечують гармонійний розвиток та зміцнення здоров’я.

ВЧИТЕЛІ  ТА  ДІТИ   ЗА  ЗДОРОВИЙ СПОСІБ  ЖИТТЯ

РОЗКЛАД ГУРТКІВ

У СПОРТИВНОМУ ЗАЛІ

на 2016-2017 н.р.

 

ПОНЕДІЛОК

ВІВТОРОК

СЕРЕДА

Четвер

П’ЯТНИЦЯ

субота

Оздоровчий волейбол

(старша група)

15.25-16.55

Баскетбол

(молодша група)

14.45-16.00

Оздоровчий волейбол

(старша група)

14.45-16.15

Баскетбол

(молодша група)

14.45-16.00

Оздоровчий волейбол

(старша група)

14.45-16.15

Баскетбол

(молодша група)

10.30-12.00

Кікбоксинг

18.00-19.30

 

Кікбоксинг

18.00-19.30

 

Кікбоксинг

18.00-19.30

 

 

Гандбол

16.00-17.15

 

Гандбол

16.00-17.15

 

Гандбол

13.30-15.00

 

Тхеквондо

17.15-18.45

 

Тхеквондо

17.15-18.45

 

Тхеквондо

12.00-13.30

 

 

 

Футбол

19.00-21.00

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сколіоз – це бокове викривлення хребта у фронтальній площині. Якщо він вже з’явився, то постійно прогресує, аж доки у дитини не припиниться ріст усіх м’язів і кісток і вона стане дорослою сформованою людиною.           Зазвичай всі сколіози належать до групи вроджених патологій. Іноді відразу після народження дитини лікарі фіксують певний кістковий дефект: недостатність хребців, один чи два зайвих, півхребця, зрощені ребра тощо. Всі вроджені патології - наслідки утробного розвитку плода. Річ у тім, що опорно-руховий апарат дитини формується протягом перших трьох місяців вагітності матері, тому нездорові звички батьків, шкідливі умови праці чи хвороби матері у перші місяці вагітності, а також екологічні чинники дуже негативно впливають на формування і розвиток скелета дитини.         Захворювання опорно-рухового апарату є найбільш численною групою захворювань в загальній сумі захворювань школярів. За останніми даними по Україні, число дітей зі сколіозом складає 10 – 15 % дітей.        Провокують виникнення і прогресування сколіозу малорухливий спосіб життя, неправильна постава, ослабленість організму внаслідок частих захворювань, нестабільний хребет та неоднакова довжина ніг, що спричиняє перекіс таза.           Профілактика розвитку сколіозів повинна бути комплексною і включати в себе: - плавання.

Сидіння за партою, носіння сумок з підручниками стають справжнім випробуванням для хребта дитини. Тому медики стверджують, що останнім часом кількість дітей зі сколіозом значно зросла. Длярозвитку сколіозу достатньо півроку, а на відновлення спини доведеться витратити не менше одного-двох років.

Головне навантаження на хребет           Посилена увага до постави і хребта дитини повинна бути до статевого дозрівання, саме до цього часу сколіозінтенсивно розвивається. Для дівчат дуже небезпечним є час перед початком місячних, адже організм отримує серйозний стрес. Радимо мамам у цей період частіше оглядати фігуру доньок, аби вчасно помітити зміни. У хлопців сколіоз може прогресувати до 18-20 років. Сколіоз          Для визначення наявності сколіозу у дитини існує простий тест. Дитина у нижній білизні стає до вас спиною, руки по швах, п'ятки разом, тіло розслаблене. Ознака сколіозу         Основна ознака сколіозу — реберний горб. Щоб перевірити, чи є реберний горб, попросіть дитину нахилитися вперед і подивіться ззаду — чи не випирає одна з лопаток і чи не формується реберний горб.        Для здорового хребта важливим є вибір ліжка.      Ліжко повинно бути напівжорстким, а подушка          Якщо сколіоз лівосторонній, корисним буде великий теніс. Добре займатися і танцями, адже діти 6агато працюють біля станка, їх вчать рівно стояти.

 

І наостанок варто зауважити, що більшість захворювань, які ми вважаємо наслідком якихось травм, випадковостей насправді є результатом нашої недбалості до власного здоров’я.

 

 

  Найбільша ураженість педикульозом відмічається серед дитячих та підліткових колективів, діти до 17 років складають більше 60% від усієї кількості уражених  педикульозом. Актуальність педикульозу пояснюється тим, що цією хворобою може інфікуватися кожний, незалежно від соціального становища. Ураження педикульозом відбувається при безпосередньому контакті з завошивленими особами, здебільшого волоссям, при користуванні спільними речами — одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо. При значній завошивленості людини воші можуть переповзати по підлозі та по різним предметам, на яких вони можуть зберігати життєздатність впродовж 2 діб. Людина може бути уражена педикульозом в громадському транспорті, магазині, по місцю навчання чи роботи. Сприяють розмноженню вошей скупченість населення та не виконання правил особистої гігієни.

   Воші людини – це специфічні паразити, які проводять все своє життя на людині та харчуються її кров’ю, вони являються переносниками збудників висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу.

   На тілі людини паразитує три види вошей: платтяні, головні та лобкові. Ураження головними та платяними вошами називається педикульозом (від латинського Pediculus – воша), лобковими — фтиріоз. Профілактика педикульозу та боротьба з ним має велике протиепідемічне значення.

   Симптомами ураження педикульозом є свербіж волосистої частини голови, який виникає внаслідок подразнення секретом, який виділяють воші в місці укусу під час кровосмоктання. Людина розчісує сверблячу ділянку шкіри та втирає в ранку екскременти воші, в яких можуть міститись рикетсії. Так збудники інфекційних хвороб потрапляють в кров людини, інфікуючи її.

   Тривалість життя воші складає 20-45 днів. При своєму розвитку воші проходять 3 стадії: яйце - “гнида”, личинка і статевозріла воша. В середньому на добу самиця відкладає до 10 яєць (гнид), а за все своє життя – близько 300 яєць. Яйце має довгасту форму (1,0-1,5 мм довжини), жовтувато-білого кольору, особливою клейкою речовиною щільно прикріплюється до волосся, білизни або інших одягу. Яйця розвиваються при температурі 38О С впродовж 5 днів, при температурі 25О С впродовж 16 днів. Температура нижче від 25О С перешкоджає розвиткові яєць.

   Личинка сірувато-коричневого кольору, пересувається за допомогою 3 пар лапок, з кігтиками, що дозволяє їм міцно триматися на волоссі або тканині.

   Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після кровосмоктання темніші, самиці більші за самців, пересуваються за допомогою 3 пар лапок з кігтиками долаючи до 20 см за хвилину.

   Появу вошей слід попереджувати. Для цього необхідно суворо дотримуватись правил особистої гігієни, проводити систематичне прибирання приміщень, утримувати в чистоті предмети побуту та меблі. Батьки повинні слідкувати за

 

дотриманням дітьми правил особистої гігієни та регулярно оглядати волосся дитини.

   Якщо, не дивлячись на заходи особистої гігієни, воші та гниди все-таки з’явились, їх необхідно знищувати. Боротьба з вошивістю зводиться не тільки до знищення вошей на тілі людини, але й на одязі, постільних речах та в приміщеннях. Дезінсекційні заходи по боротьбі з вошами включають механічний, фізичний та хімічний методи боротьби.

   На сьогодні, через аптечну мережу реалізується широкий асортимент препаратів, за допомогою яких можна позбутися цих паразитів. Це “Локодин”, “Локодин марки К”, “Лавінал”, “Медікер”, “Параніт”, “Пара Плюс”, “Емульсія безилбензоату 20%” та ряд інших препаратів. При виборі протипедикульозних препаратів необхідно звертати увагу на вимоги інструкцій з їх застосування щодо виду педикульозу, вікової категорії тощо.

   Для деяких завошивлених осіб використання педикулоцидів не рекомендовано, наприклад, для дітей молодших 5-ти років, вагітних жінок та тих, які мають немовлят на грудному вигодовуванні, осіб з алергічними захворюваннями. Для цих завошивлених осіб рекомендовано використання механічного методу, тобто миття тіла, вичісування вошей густим гребенем, стрижка та гоління. Волосся збирається на папір і спалюється.

   Після використання протипедикульозних препаратів гниди у своїй більшості або всі повністю є нежиттєздатними. Проте, важко провести повну диференціацію живих гнид вошей та тих, що загинули. Тому після  протипедикульозної обробки необхідно провести видалення їх механічним шляхом. Для полегшення їх видалення волосся змочують розведеним 5-10% столовим оцтом, зав'язують поліетиленовою хусткою і рушником, витримують 30 хвилин, полощуть у проточній воді, після чого вичісують густим гребенем загиблих вошей та їх яйця “гниди”.

   Оскільки головні воші можуть знаходитись не тільки на волосяній частині голови, але й на інших частинах тіла, необхідно провести повне миття тіла, бажано з використанням мийних засобів (наприклад, шампуню), що мають протипедикульозні властивості.

   Із фізичних методів обробки використовують чищення речей, обробку високою температурою. Гнида має щільну оболонку, яка захищає її від впливу різноманітних несприятливих факторів зовнішнього середовища, тому прання білизни без кип’ятіння не звільняє її від гнид, які залишаються живими. Завошивлену білизну необхідно кип’ятити у 2 % розчині кальцинованої соди впродовж 15 хвилин з моменту закипання, прасувати з обох боків, звертаючи особливу увагу на шви, збірки та зморшки. Для  обробки одягу та постільних речей застосовують переважно камерну дезінсекцію, яку проводять дезінфекційні підрозділи закладів державної санітарно-епідеміологічної служби.

   При виявленні педикульозу слід звернутися до дезінфекційної станції чи дезінфекційних відділів (відділень) територіальних санітарно-епідеміологічних станцій, фахівці яких проведуть в осередку педикульозу комплекс протиепідемічних та дезінфекційних заходів, скерованих на повне виявлення педикульозу серед контактних осіб та проведення санації осередку педикульозу.

 

Кишкові інфекції – група інфекцій, що викликає  захворювання травного тракту з основними клінічними проявами, такими як підвищення температури тіла, пронос, блювання.  До кишкових інфекцій відносяться такі небезпечні захворювання як черевний тиф, дизентерія, харчові токсикоінфекції, сальмонельоз, ботулізм, гастроентероколіти. Всі ці захворювання виникають внаслідок вживання інфікованих харчових продуктів або води, які проникають в організм людини через брудні руки, продукти харчування. Кишкові інфекції поширені повсюдно навіть у розвинутих країнах, характеризуються високим рівнем захворюваності. Це одні з найчастіших інфекційних хвороб у дітей.

Для кишкових інфекцій характерна літньо – осіння сезонність,  саме в цей період відбувається ріст захворюваності. Це пов’язано з активізацією шляхів передачі інфекції, зі сприятливими умовами для зберігання і розмноження збудників у зовнішньому середовищі, зі змінами в організмі людини, які відбуваються у літньо-осінній період, а саме зниження його реактивності під впливом сонячного випромінювання, відпочинок в природніх умовах, зниженням кислотності шлункового соку.  Збудники кишкових інфекцій передаються за допомогою фекально - орального механізму, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Факторами передачі є м’ясо, яйця, вода, кухонний інвентар, руки, мухи. Джерелом інфекції може бути хвора людина з клінічними проявами інфекції або здоровий „носій”.   Носії становлять епідеміологічну небезпеку, оскільки вони ведуть активний спосіб життя, при цьому контактують зі здоровими людьми, займаються готуванням страв, будучи хворими працюють на об’єктах громадського харчування, на підприємствах, що займаються виготовленням продуктів харчування.

Наявність збудників, їх розмноження в продуктах харчування не впливає на їх смакові якості. Інфіковані продукти на смак і вигляд не відрізняються від безпечних та якісних. Час від зараження до перших клінічних проявів захворювання триває від декількох годин до двох-трьох діб.

Згідно даних епідеміологічного анамнезу хворі пов’язують захворювання на кишкові інфекції з вживанням продуктів харчування які були придбані на стихійних ринках, у місцях несанкціонованої торгівлі, при вживанні продуктів які  пройшли недостатню термічну обробку. Більшість спалахів виникає внаслідок

 

недотриманя санітарно-гігієнічних вимог, залучення носіїв кишкових інфекцій до приготування страв на гостинах, урочистостях. Враховуючи те, що з настанням літнього періоду зростає небезпека щодо захворюваності на кишкові інфекції  для попередження захворювання можна порадити:

- Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов’язково мити руки з милом. Обов’язково мити руки після відвідування туалету.

- Не вживати м’ясні та молочні продукти придбані на стихійних ринках, з рук приватних осіб

- Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води). Для пиття і приготування їжі – використовувати  питну бутильовану воду або воду з централізованих джерел водопостачання.

- Не допускати споживання продуктів та напоїв з протермінованим терміном зберігання.

- Hе вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх якості.

- Не вживати в їжу незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини.

- При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки) для миття посуду і рук використовувати перекип’ячену воду. При харчуванні у лісі, на пляжі виключати контакт продуктів з грунтом та піском.

- Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлені терміни.

- При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.

- При подорожуванні не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські кремові вироби, м’ясні салати, паштети інші продукти що потребують охолодження при зберіганні).

- На відпочинку без організованого харчування виключати приготування багатокомпонентних страв, що не мають достатньої термічної обробки (паштети, м’ясні салати, багатокомпонентні страви). Зберігання виготовленої страви без холодильного обладнання не має перевищувати 2 години. Овочі та фрукти перед вживанням ретельно мити, обдавати окропом.

У випадку виявлення перших ознак шлунково-кишкових розладів необхідно терміново звернутись до лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням. При груповому відпочинку, скупченнях людей хворого  з шлунково-кишковими розладами необхідно ізолювати від інших людей до прибуття лікаря.

 

 

 

 

 

 

Найактуальнішою проблемою для здоров'я співвітчизників стали ГРВІ та їх наслідки. В осінньо-зимовий період дуже легко захворіти. Причин застуди може бути кілька – мокрі ноги, переохолодження, тощо.  По-перше, будь-яке переохолодження викликає зниження захисних сил організму, здорово підриває імунітет і дітей, і дорослих. Ослаблення імунного захисту - одна з причин простудних захворювань. Переохолодитися можна в будь-який час року, навіть у саму сильну спеку, але частіше це, звичайно, відбувається в мороз або в міжсезоння. Різкий перехід від спекотної погоди до холодів, як в цьому році, небезпечний тим, що організм дитини не встигає підготуватися до нових температурних умов - його терморегуляція ще не перебудувалася. В таких умовах отримати переохолодження нескладно. Особливу увагу варто звернути на одяг і взуття. Важливо одягатися не просто, орієнтуючись на погоду за вікном, а з розрахунком і на денне потепління, і на похолодання ближче до вечора. Головне в таку погоду - берегти ноги . Взуття повинно бути сухим, по можливості - непромокаючим, адже мокрі ноги - швидкий шлях до застуди. Якщо ноги  замерзли - це може відбитися на здоров'ї: починає боліти горло, з'являється нежить. Тримати ноги в теплі - значить рефлекторно покращувати імунітет, так як це прискорює кровообіг. По-друге, організм не встиг перебудуватися на похолодання, люди мерзнуть навіть у приміщеннях і тому включають різні обігрівачі. Недолік цих приладів - вони сушать повітря. Якщо людина дихає пересушеним повітрям, то в його горлі теж бракує вологи. Починається першіння, покашлювання, осиплість. Сухі слизові гірше протистоять інфекціям. Добре, що існують ще й зволожувачі повітря. Деяку альтернативу їм складе звичайна миска з водою. Ідеально, коли в квартирі 60-65% вологості.

Звичайно, є кілька порад, як уникнути респіраторних вірусних інфекцій.

По-перше, кожна людина повинна взяти собі за правило: повернувшись із навчання чи з роботи, ретельно вимити руки з милом. Зі собою можна носити вологі дезінфікувальні серветки, аби протерти

 

 

 

 

руки після того, як потрималися за поручні  в транспорті чи брали гроші, щоби розрахуватися в магазині.

 По-друге, регулярно провітрюйте помешкання, частіше мийте підлогу. Віруси досить довго можуть бути активними в сухому, теплому приміщенні і майже миттєво гинуть у прохолодному, вологому. Температура в кімнаті має бути приблизно 20°С, вологість – 50 – 70%. 

  По-третє, якщо на роботі або вдома вже є хворий, варто попросити його, аби пчихав і кашляв лише у носовичок. 

По-четверте, на хворому обов’язково повинна бути марлева маска: вірусу вона не затримає, але краплі інфікованої слини не пропустить.

По-п’яте, користуйтеся сольовим розчином для зволоження слизової оболонки носа. Його можна приготувати так: 1 ч. л. кухонної солі на 1 л кип’яченої води. Залити в будь-який флакон із розпилювачем і кожні півгодини бризкати в ніс. Варто використовувати й готові сольові розчини, які продають у аптеках.

Безліч причин здатні послабити імунітет дитини. Наступ осені означає, що його здоров'ю загрожує цілий «букет» різних небезпек. Не буде зайвим згадати нехитрі правила, які дадуть можливість вашій дитині залишатися бадьорим і радісним, адже перша чверть в цьому навчальному році вже на середині. Переохолодитися можна в будь-який час року, навіть у саму сильну спеку, але частіше це, звичайно, відбувається в мороз або в міжсезоння. Різкий перехід від спекотної погоди до холодів, як в цьому році, небезпечний тим, що організм дитини не встигає підготуватися до нових температурних умов - його терморегуляція ще не перебудувалася. В таких умовах отримати переохолодження нескладно. Особливу увагу варто звернути на одяг і взуття. Важливо одягати дитину не просто, орієнтуючись на погоду за вікном, а з розрахунком і на денне потепління, і на похолодання ближче до вечора. Взуття повинно бути сухим, по можливості - непромокаючим, адже мокрі ноги - швидкий шлях до застуди.

Лікарі нагадують, що якщо імунна система міцна, то ніякі сюрпризи погоди, перепади температури і дощі не зіпсують самопочуття. Якщо ж ти влітку потрапила під дощ і сильно промокла, прийшовши додому прийми душ, поміняй мокрий одяг на сухий і випий теплий чай.

 

 

 Століття спливають. Проблема залишається такою ж актуальною. Кожен з нас став свідком так званої пандемії «свинячого» грипу зимою 2009 року. Всі ми пам'ятаємо паніку, якою в ті дні було пронизане повітря.   Тому  не варто легковажити!  Грип є серйозним респіраторним захворюванням, яке може бути виснажливим і викликати ускладнення, які призводять до госпіталізації і смерті, особливо у літніх людей. Ризик серйозної хвороби і смерті є найвищим серед осіб у віці більше 65 років, дітей у віці менше 2 років, та осіб, які мають медичні умови, які ставлять їх у групу підвищеного ризику розвитку ускладнень від грипу.   

        Тож давайте не будемо чекати на епідемію, а спробуємо розібратися, як ми можемо захистити себе і наших дітей від грипу.

      Даний час є сприятливим для проведення вакцинації проти грипу. Зараз вже не підлягає сумніву, що ефективна боротьба з грипом можлива тільки шляхом масової імунопрофілактики Вакцинація або активна імунізація є основним методом профілактики грипу, при цьому стійкий імунітет формується через 4 тижні і зберігається 6 місяців. Своєчасне введення вакцини проти грипу забезпечує захисний ефект у 80-90% щеплених, але тільки в тому випадку, якщо антигенна формула вакцини повністю відповідає антигенній формулі епідемічного клону вірусу грипу, що викликає захворювання.

     Найкращий час для проведення вакцинації — напередодні грипозного сезону (у   вересні - листопаді). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж всього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.

            Існує безліч точок зору на це питання. І Вам і тільки Вам вирішувати, вакцинувати себе і Вашу дитину від грипу чи ні. Вірно те,  що грип мутує, і кожного року ми маємо справу із новим штамом збудника. Незаперечним є і той факт, що  вакцинуватися необхідно щороку – минулорічна вакцинація не захистить Вас.  Але клінічними дослідженнями доведено, що вакциновані діти хворіють на 80-85% менше, ніж невакциновані.

      Якщо Ви все ж таки вирішили вакцинувати себе і дитину проти грипу -  пам'ятайте!

1.    Вакцинувати можна тільки абсолютно здорову людину. Якщо уже з'явилися ознаки застуди- вакцинація тільки зашкодить.

2.    Імунітет після вакцинації виникає через 2-3 тижні. Цей час організм ще не захищений. Тому проводити вакцинацію краще ПЕРЕД початком очікуваного спалаху епідемії. Оптимально це робити в вересні – листопаді.

3.    Перед вакцинацією обов'язково необхідний огляд сімейного лікаря. Тільки він може встановити, чи немає  протипоказів до вакцинації.

      Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей.

    Навіть якщо ознак хвороби немає:

- Уникати скупчень людей — аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів. Особливо актуально під час сезону грипу та епідемій.

- Користуватися одноразовими масками при необхідності — щоб захистити себе чи оточуючих від зараження. Так маскою повинна користуватися людина, яка доглядає за інфекційним хворим чи просто спілкується з ним. Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками. Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам'ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться. Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню і довго залишаються ефективними. Економити чи лінитися вчасно замінити маску немає сенсу — волога маска не діє. Використані маски ні в якому разі не можна розкладати по кишенях чи сумках — їх потрібно одразу викидати у смітник.

- Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання — як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж годин після перебування у приміщенні хворої людини.

- Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми — для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням.

- Мати чисті руки — інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками. Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей. Тому необхідно часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту.

- Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками — як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження. Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції. У таких умовах в якості одноразових серветок можна використовувати туалетний папір.

      Якщо з'явилися ознаки хвороби, додаються ще кілька нескладних заходів:

- Залишатися вдома при перших ознаках хвороби — не йти на роботу або, якщо захворіла дитина, не вести її до школи чи дитячого садочка, щоб не провокувати погіршення стану хворого і не наражати оточуючих на небезпеку, яка може виявитися смертельною для деяких з них.

- Не бігати до лікаря з найменшого приводу — у випадку грипоподібної хвороби Ви ризикуєте спровокувати погіршення власного стану і створити небезпеку зараження для інших людей, що може мати смертельні наслідки для деяких з них. Більше того: лікарня чи поліклініка під час грипозного сезону є місцем високої вірогідності заразитися. Якщо вас непокоїть стан вашого здоров'я — обов'язково звертайтеся до лікаря, але викликайте його додому.

- Ізолювати хвору людину — виділити їй окрему кімнату і посуд, визначити одну людину, яка доглядатиме за нею, і по можливості триматися на відстані 2 метри від хворої людини.

- Прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання — аби запобігти розпорошенню інфікованих краплин слизу, які є основним джерелом зараження. Бажано робити це за допомогою одноразових серветок, які після використання одразу викидати у смітник. Якщо Ви прикрили рот руками, їх необхідно одразу вимити з милом чи обробити дезінфікуючим гелем, інакше усі ваші наступні дотики становитимуть небезпеку для інших.

   Дотримання цих елементарних правил суттєво підвищує Ваші шанси уникнути небезпечного захворювання і здатне зберегти життя Вам і людям, що знаходяться поруч з Вами.

   Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації :

   якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя. Викликайте "швидку" чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми:

- сильна блідість або посиніння обличчя;

- затруднення дихання;

- висока температура тіла, що довго не знижується;

- багаторазове блювання та випорожнення;

- порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;

- болі у грудній клітці;

- домішки крові у мокроті;

- падіння артеріального тиску.

   Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів — небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого.

    Важливо знати, що грип не лікується за допомогою:

- Антибіотиків — вони не створюють жодної протидії вірусам, оскільки призначені виключно для боротьби з бактеріальними інфекціями. Вживання антибіотиків не за призначенням не лікує хворобу і лише ускладнить боротьбу з хворобами у майбутньому. Антибіотики можуть використовуватися тільки за призначенням лікаря для лікування таких ускладнень грипу, як пневмонія й бронхіт, тощо.

- Гомеопатичних препаратів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу, тому в усьому світі вони не рекомендовані для лікування будь-яких небезпечних для життя інфекцій, в тому числі й грипу. Використання препаратів з недоведеною ефективністю в таких умовах вважається ознакою безвідповідального ставлення до життя хворих.

- Імуностимуляторів, імуномодуляторів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу. Водночас їхня дія під час хвороби може за певних умов навіть виявитися шкідливою.

- Народних засобів — лікування виключно народними засобами є неефективним і небезпечним, оскільки ніякі трав'яні відвари, чаї та настоянки на вірус грипу не діють. Однак народні засоби можуть згодитися для пом'якшення симптомів грипу — за умов грамотного використання без зловживань.

    Тож будьте пильними та відповідно здоровими!

 

В Україні в 1993 році зареєстрована епідемія туберкульозу.

На жаль, вона і досі невпинно розповсюджується. В 1990-і роки захворюваність на всі форми туберкульозу зросла майже вдвічі. Згідно даних Національної Академії Наук, зараз кількість хворих на туберкульоз складає близько 1,4% населення України.

Вчасно розпочате лікування є запорукою його успіху.

Туберкульоз є небезпечним та дуже важким захворюванням, але на початковій стадії він має «прихований» перебіг. Людина, що захворіла, вважає, що перевтомилася або має «застудне» захворювання. Тому люди часто звертаються до лікаря лише після появи важких симптомів, коли лікування туберкульозу набагато складніше та триваліше.

Знання існуючої небезпеки та особливостей перебігу захворювання, а також симптомів, що можуть бути першою ознакою наявності туберкульозу, допоможе Вам вчасно звернутися до лікаря та почати лікування.

Збудником туберкульозу є мікобактерія туберкульозу (паличка, або бацила, Коха). Є багато видів мікобактерій (людських, бичачих, пташиних, мишачих та інших), всі вони можуть викликати захворювання у людини. Паличка Коха дуже стійка до впливу навколишнього середовища: в річковій воді збудник зберігається до 5 місяців, у грунті-1-2 роки, у вуличному пилу до 10 діб, у приміщеннях при розсіяному світлі – більше 1-го місяця, на пасовищах - до 1 року. Вона добре витримує нагрівання до + 85 Cі охолодження до –200 С. При температурі  -20 С паличка Коха зберігає життєздатність протягом 7 років. Ультрафіолетові промені вбивають її через 2-3 хвилини.

Найчастіше зараження відбувається повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом. Хворий на так звану «відкриту» форму туберкульозу під час кашлю виділяє паличку Коха у повітря разом з крапельками мокротиння або слини. Людина, що знаходиться поруч та вдихає ці заражені капельки, може бути інфікована.

Крім тогою, якщо заражені крапельки мокротиння висихають та осідають на часточках пилу, є імовірність зараження іншої людини, якщо вона вдихає ці часточки.

Найбільшу вірогідність захворіти має людина, у якої під час «зустрічі» з мікобактерією туберкульозу може бути перевтома, погане або нераціональне харчування, стрес, наявність інших захворювань, що призводять до порушення роботи імунної системи.

Крім того, нагадуємо, що паличка Коха може виділятися у зовнішнє середовище лише при «відкритій» формі  туберкульозу. Всі інші форми туберкульозу не є небезпечними з точки зору передачі збудника захворювання.

Ризик інфікування більший у людей без певного місця проживання, а також люди, що постійно вживають алкоголь або наркотики, але знову ж таки через те, що їх імунітет знижений внаслідок способу життя та поганого харчування. На жаль, пересічні громадяни теж ризикують захворіти через погіршення екологічної ситуації та перевтому. Туберкульоз не зважає на соціальний чи фінансовий статус. Основне значення має стан організму у момент «зустрічі» із збудником захворювання.

 Як захистити себе та своїх близьких від туберкульозу?

Згідно з Законом України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» дітям  безкоштовно проводяться обов’язкові профілактичні щеплення згідно календаря профілактичних щеплень. Дані досліджень доводять, що таке щеплення дає досить тривалий та надійний імунітет, але, на жаль, не дає 100% захисту від захворювання.

Тож існує лише одна можливість захиститися, а саме якнайшвидше виявлення та лікування хворих на туберкульоз.

Відмова від шкідливих звичок, дотримання принципів раціонального харчування з достатнім вмістом вітамінів та мінералів або прийом полівітамінних препаратів допомагають підтримувати гарний стан імунітету. Корисними є також загартовування та фізичні вправи. Варто уникати перевантаження та негативних емоцій, недосипання та перевтоми.

Симптоми туберкульозу:

-         кашель, частіше сухий, що триває понад 2-3 тижні;

-   кровохаркання(наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі);

-   підвищення температури без очевидних причин більше 5-7 днів;

-   відчуття задухи;

-  раптове схуднення;

-  погіршення або відсутність апетиту;

-   постійна слабкість;

-   підвищена втомлюваність;

-   підвищена пітливість, особливо вночі.

Якщо у Вас є ці симптоми, необхідно негайно звернутися до лікаря!

Пам’ятайте:

На туберкульоз  може захворіти будь-хто.

Туберкульоз має прихований перебіг на початку.

Якщо Ви понад 2-3 тижні почуваєтеся погано, відчуваєте слабкість, маєте кашель та підвищену пітливість, особливо вночі, негайно зверніться до лікаря за місцем проживання.

Обстеження займає небагато часу, безболісне та безпечне.

Інфікувати іншу людину може тільки хворий з так званою «відкритою» формою туберкульозу, коли збудник туберкульозу виділяється у повітря разом із мокротинням. Усі інші форми туберкульозу безпечні для оточуючих.

Лікування туберкульозу тривале і має проводитись під наглядом фахівця.

Якщо лікування почато на ранніх стадіях захворювання, воно менш тривале та більш ефективне.

 

Лікування туберкульозу в Україні безкоштовне!

ТУБЕРКУЛЬОЗ  ВИЛІКОВНИЙ!

 

Гельмінтами або глистами називають черв'яків, які здатні паразитувати в організмі людини — кишечнику, печінки, легенів та інших внутрішніх органах. У Росії основну масу глистових захворювань викликають гельмінти сімейства нематод — аскариди і гострики. Від 2 до 5% припадає на частку рідкісних для нашої країни гельмінтозів, що

викликаються токсокар, цестодами (стрічковими хробаками) і трематодами (сосальщиками). Зараження останніми майже завжди буває пов'язано з грубим порушенням правил санітарної гігієни і вживанням в їжу м'яса, що не пройшло достатню теплову обробку. Зараження ж поширеними видами глистів відбувається зазвичай при вживанні в їжу погано промитих продуктів, недостатньо ретельного миття рук, а також при контакті з тваринами або зараженою людиною. Слід зазначити, що часто відбувається повторне зараження глистами, коли виділені з калом яйця гельмінтів знову потрапляють в їжу дитини. З цієї причини лікування глистів у дітей прийнято проводити курсами.

В силу анатомічних особливостей (недостатньо розвинені захисні бар'єри шлунково-кишкового тракту), а також у зв'язку з особливостями способу життя, глисти у дітей зустрічаються частіше, ніж у дорослих. Практично кожна дитина в якийсь момент життя буває заражений глистами. Дані статистики, що враховують тільки виявлення, лабораторно зареєстровані випадки виявлення паразитів, свідчать про те, що 80% дітей до 2-х років проходили протівоглістую терапію або потребують її в даний момент. Зважаючи на високу поширеність і слабкої вираженості клінічних проявів, глисти у дітей зазвичай не сприймаються як серйозна проблема, тим не менш, гельмінтози призводять до загального виснаження організму, його астенізація, провокують розвиток алергічних захворювань, а, крім того, іноді здатні викликати важкі ураження внутрішніх органів .

Те, які викличуть глисти симптоми захворювання, залежить від виду паразита. До загальних для всіх глистових інвазій ознаками можна віднести підвищену стомлюваність, дратівливість і плаксивість дитини, недостатній набір ваги при нормальному або навіть підвищеному апетиті, різного характеру болю в животі і часті шкірні алергічні реакції. Важкі ушкодження внутрішніх органів (серця, печінки, мозку), неврологічні порушення можуть викликати аскариди і деякі, непоширені в нашій місцевості види гельмінтів. У наведеній таблиці більш докладно описані симптоми глистів, які найчастіше вражають дітей.

 

Симптоми

Вид гельмінта

Сухий кашель у початковій стадії захворювання, шкірні висипання, що нагадують кропивницю. Через 2-3 тижні після інфікування з'являються такі симптоми глистів, як нудота, рідше блювання, підвищене слиновиділення, занепокоєння, особливо виражене в нічний час. Періодично виникають висипання на шкірі стоп і кистей у вигляді безболісних, водянистих бульбашок. Характерна анемія. Болі в животі переважно локалізуються навколо пупка, рідше в правому підребер'ї. Чергування закрепів та проносів. В ускладнених випадках можливе виникнення непрохідності кишечника.

Аскарида людська (Ascaris lumbricoides)

Зниження апетиту, сухість у роті, неінтенсивні болю в животі. Дуже характерні ознаки глистів у дітей — свербіння в області заднього проходу, що підсилюється вночі, расчеси і запалення в області ануса. У дівчаток нерідкі вульвовагиніти у зв'язку з заповзання гельмінтів в статеві органи. У калі дитини можуть бути виявлені дрібні (до 1 см), білясті, рухливі паразити.

Остриця , Ентеробіоз (Enterobius vermicularis)

Лікування глистів у дітей повинен призначати лікар паразитолог, при цьому вибір лікарського препарату залежить не тільки від виду гельмінта, але і від віку та стану дитини. При виборі терапії враховується і необхідність корекції дисбактеріозу кишечника, і те, чи є у пацієнта порушення функції печінки, анемія, алергічні прояви. Про те, як проводиться лікування аскаридозу і лікування ентеробіозу докладно написано у відповідних статтях.

Глисти у дітей зовсім не є ознакою недбалості батьків і зустрічаються, на жаль, в дуже благополучних сім'ях, де прийнято стежити і за чистотою і за здоров'ям дитини. Звичайно, рідше хворіють ті діти, батьки яких вжили всіх можливих заходів для того, щоб знизити ризик інфікування. Профілактика глистів у дітей, перш за все, зводиться до навчання їх елементарним навичкам гігієни. Це і звичка мити руки після відвідування туалету і перед їжею, і регулярний туалет статевих органів і обробка овочів і фруктів. Дуже часто зараження глистами відбувається при контакті з тваринами, тому дуже важливо, щоб домашні вихованці не були носіями паразитів, а взаємодія з вуличними котами і собаками було мінімальним. Спалахи гельмінтозів, що відзначаються в літній час, пов'язані переважно з іграми дітей у пісочницях, де зустрічаються фекалії вуличних тварин, тому потрібно не тільки оглядати місце ігор дитини, але й розділяти іграшки на «домашні» і «для прогулянок».

 

Сказ (водобоязнь, гідрофобія) – це гостре інфекційне захворювання, що викликається нейротропним вірусом і характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи (енцефаліт) й завжди закінчується смертю хворого. Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці — 41%) чи домашніх тварин (коти — 22%, собаки — 15 %), а також сільськогосподарських тварин (20%).Інкубаційний період сказу триває досить довго — у середньому 1—3 місяці (хоча може тривати й до року), і перші ознаки хвороби виникають пізно, коли у мозку вже відбулися руйнівні процеси (набряк, крововилив, деградація нервових клітин), що робить лікування після вираження симптомів практично неможливим (зафіксовано лише три науково підтверджених випадків одужання після появи симптомів).Джерелом інфекції для людини може бути будь-яка хвора теплокровна тварина, але епізоотична ситуація склалась таким чином, що на території України основним джерелом – до 60% - є лисиці. Небезпечні також укуси борсуків, єнотів, єнотовидних собак, куниць, тхорів (рос.-хорьков), ласок, вовків, кажанів (летючих мишей), з домашніх тварин найбільш часто уражаються кішки та собаки. Людина, проте, може заразитись від корів, овець, кіз, свиней, коней, ослів, щурів і навіть деяких видів птахів.Передача інфекції здійснюється при укусах тваринами, ослиненні, нанесенні подряпин чи поранень предметами, забрудненими слиною і мозком хворої тварини. Рідше можливе зараження при зніманні шкір з хворих на сказ тварин, особливо лисиць. Протягом останніх років в Україні реєструвались поодинокі випадки захворювань на гідрофобію серед людей, виникнення яких було пов'язане з несвоєчасним зверненням потерпілих від укусів тваринами по медичну допомогу.Найчастіше люди заражаються сказом при порушенні норм поведінки з тваринами. Щоб не заразитися, необхідно утримуватись від контактів з дикими та безпритульними тваринами, виконувати правила утримання домашніх тварин. Обов’язково потрібно робити щорічні щеплення проти сказу домашніх та сторожових собак, доставляти фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин або їх трупи в разі загибелі. Не можна знімати шкуру з трупів диких тварин, вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси, а терміново викликати ветеринарного лікаря. В разі укусу домашньою твариною, слід з’ясувати ім’я господаря та адресу. Це допоможе уникнути щеплень проти сказу – за твариною можна встановити ветеринарний нагляд. Укушені рани, подряпини, місця ослизнення у людини потрібно негайно ретельно промити проточною водою з господарським милом, миючим засобом з подальшою обробкою країв рани спиртом, настойкою або водним розчином йоду. Ушкоджений одяг перед ремонтом обробити гарячою праскою.

 

 

 

Вітряну віспу прийнято вважати дитячим захворюванням, так як основна маса людей хворіє її в 5-10 років. У цей період дитина легко справляється з вітрянкою і набуває імунітет на все життя. У більш ранньому віці, у підлітків і дорослих інфекція може протікати вже в більш важкій формі.

 Особливо небезпечно це захворювання для вагітних в перший триместр і останні дні перед пологами, а також для людей мають проблеми з імунною системою. Як поводитися, якщо хтось з рідних захворів вітряною віспою, і яка профілактика вітрянки існує, розповімо нижче.

 Що таке вітрянка і коли вона «заразна»?Вітряна віспа це один з різновидів герпесу, ДНК -яке містить вірусу. Передається вона повітряно -крапельним шляхом при прямому контакті з інфікованою людиною або через рідину знаходиться в волдиріках, які з'являються в процесі захворювання. Вірус дуже летуч і особливо комфортно почуває себе в закритих мало провітрюваних теплих приміщеннях, де знаходитися велика кількість людей, таких як сади і школи. Помічено, що випадки масового захворювання в дитячих колективах відбуваються раз на 5 років, тобто, після зміни покоління.

 Після інфікування настає інкубаційний період, який може тривати від 10 до 21 дня. Це залежатиме від віку хворого та стану його імунної системи. Хвороба розвивається швидко, вчора було все гаразд, а з ранку з'явилася температура, млявість, головні болі і висип. Варто відзначити, що поява пухирів відбувається хвилями, а не за один раз, як при більшості інфекцій зі схожими симптомами. Кожна з них супроводжується підвищенням температури тіла.

 Висип зовні нагадує пухирі діаметром 2-5 мм наповнені прозорою рідиною, яка з часом помутніє. При наявності ускладнень в міхурах може перебувати сукровиця або кров, гній. У міру дозрівання пухирі лопаються, утворюючи відкриті ранки - ранки нагадують кратери вулканів, з піднятими краями і запалим центром. З часом вони покриються скориночкою, яка подсохнув самостійно відпаде. Це і буде сигналом того, що ранка зажила.

• Останні дні перед появою пухирів, коли зовнішні ознаки захворювання ще відсутні. Це найбільш небезпечний період, оскільки визначити його практично неможливо.

 

• Під час лопанья пухирів. Рідина, що знаходиться в них, дуже заразна, одяг для вірусу не перепона.

• Момент підсихання ранок. Категорично забороняється зривати утворилися на вогнищах запалення скоринки. Мало того, що після цього можуть залишитися шрами, так це може стати новим поштовхом для поширення інфекції.

 Заходи профілактики

Знаючи ознаки захворювання і в який період вона найбільш «заразна» можна спробувати запобігти розвитку захворювання. Тут варто враховувати один момент, якщо людина вже інфікована, то хвороба буде розвиватися за звичним для неї сценарієм і зупинити її буде неможливо. Якщо такий розвиток ситуації не влаштовує, можна поки людина здорова, зробити щеплення. У багатьох розвинених капіталістичних країнах вона увійшла в плановий графік вакцинації дитини. Це допоможе уникнути вітрянки в майбутньому.

 

Якщо ж у сім'ї з'явився хворий з вітряною віспою, то вакцина вже не допоможе, хоча хвороба і буде протікати у легкій формі. Будь-яких коштів запобігають розвитку вітрянки немає і сподіватися можна тільки на удачу.

• Приймати вітаміни. Людина з ослабленим імунітетом просто знахідка для різних захворювань і вірусів.

 З усього написаного вище ставати зрозуміло, що найбільш ефективна профілактика вітрянки це вакцинація. Решта заходи не дають високого результату, хіба що повна ізоляція від хворого. Прийнято вважати, що один раз захворівши на вітряну віспу, здобуваєш імунітет на все життя, що залишилося, виявляється, медицині відомі випадки повторного прояви захворювання. Перевірити хворіла людина в дитинстві вітрянкою чи ні, можна здавши тест на вірус Варіцелла - Зостера. Він покаже, чи є в організмі антитіла.

 

Профілактика ботулізму

 

Оскільки останнім часом в Україні збільшилась кількість випадків ботулізму, враховуючи вкрай обмежений доступ до протиботуліничної сироватки в лікувальних закладах управління Держпродспоживслужби                   в м. Кіровограді нагадати наступне. 

Збудники ботулізму (Cl. botulinum) широко поширені в природі, їх особливі форми (спори) можуть тривалий час зберігатися в навколишньому середовищі. Захворювання зазвичай розвивається, коли людина вживає їжу, що накопичила ботулотоксин, якій виділяє збудник. Найчастіше це продукти домашнього виготовлення − в'ялена, копчена або слабо просолена риба, ковбаса, шинка, м'ясні, рибні, овочеві, грибні консерви. 
Накопичення ботулотоксину в продуктах харчування в цілому може не змінювати їхні смакові властивості, хоча іноді герметично закриті банки під дією збудника можуть здуватися (так званий бомбаж). 
Захворювання супроводжується розвитком м’язової слабкості у вигляді парезів, у тому числі дихальної мускулатури, розладами зору, порушенням ковтання, зменшенням моторики кишечнику.

Перенесене захворювання не супроводжується виробленням імунітету, можливі повторні захворювання. Головне у профілактиці захворювання − ретельне дотримання технології приготування копчень, солінь, консервованих продуктів, як в домашніх умовах, так і на підприємствах громадського харчування. Не слід купувати кров'яну і ліверну ковбасу, солену чи копчену рибу, буженину, шинку, консервовані гриби у випадкових осіб. Якщо продукт викликає сумнів у якості, слід його прокип'ятити − кип'ятіння протягом 10 хвилин руйнує ботулотоксин. М'ясо при цьому має бути нарізано шматками завтовшки не більше 2 см. Пам’ятайте, що навіть при сильному солінні зберігаються іноді умови для вироблення токсину, і, відповідно, зараження людини. Будьте дуже обережні, не вживайте вищезазначені продукти, особливо такі, що були зроблені в домашніх умовах. В разі виникнення погіршення самопочуття у перші часи або дні після їх вживання, терміново звертайтесь до лікаря!

 

 

Гострі кишкові інфекції, харчові отруєння в тому числі ботулізм та їхня профілактика

 

Харчові отруєння - це захворювання гострого характеру, що виникають після споживання їжі зараженої певними видами мікроорганізмів, або в якій є мікробні отруйні речовини різного походження.

Серед харчових отруєнь найпоширенішими є харчові токсикоінфекції, які виникають внаслідок споживання їжі, зараженої деякими видами мікробів (сальмонелами, кишковою паличкою, стрептококами та ін.). Характерною ознакою токсикоінфекцій є те, що вони виникають після вживання їжі, у якій міститься велика кількість збудників хвороб.

Найтяжчим із харчових отруєнь бактеріального походження є ботулізм. Недотримання при домашньому консервуванні термінів стерилізації, неякісне миття посуду, овочів та фруктів сприяє розвитку мікробів ботулізму, накопиченню його токсину, який викликає отруєння. Останнім часом почастішали випадки виникнення ботулізму від вживання в’яленої риби в тому числі домашнього приготування. Інкубаційний період при ботулізмі триває від 6-8 годин до кількох днів. Ранніми ознаками захворювання є розширення зіниць, опущення повік, двоїння в очах, відсутність реакції на світло. При цих симптомах необхідно негайно звертатися за медичною допомогою.

Щоб запобігти виникненню харчових отруєнь мікробного походження дотримуйтесь таких правил:

· не купуйте м’ясо, якщо відсутнє клеймо про ветеринарно-санітарний огляд його;

· захищайте харчові продукти від забруднення, користуйтесь чистим посудом, доброякісною водою, дотримуйтесь правил особистої та виробничої гігієни;

· не вживайте сирого молока;

· качині та гусячі яйця використовуйте тільки для випікання хлібних виробів;

· суворо дотримуйтесь технології приготування, термінів теплової обробки страв із м’яса та риби, термінів зберігання та реалізації продуктів, які швидко псуються;

· старанно мийте овочі, посуд для приготування в домашніх умовах консервів і суворо дотримуйтесь термінів їх стерилізації;

· не допускайте змішування свіжоприготованої страви із її залишками попереднього дня;

· не захоплюйтесь приготуванням м’ясних і рибних копченостей в домашніх умовах;

· усі продукти, що швидко псуються, зберігайте лише на холоді, слідкуючи за тим, щоб готові для вживання страви не торкалися при цьому сирих м’яса та риби.

· перед вживанням, особливо дітьми, сирих овочів та фруктів, обдавайте їх окропом.

· і останнє, найпростіше, але не менш значиме: завжди перед вживанням їжі старанно мийте руки з милом і привчайте до цього дітей.

Не допустити виникнення харчових отруєнь легше, ніж їх лікувати. Але, якщо у Вас чи членів Вашої родини після прийому їжі все ж таки з’явилися перші ознаки харчового отруєння — це підвищення температури тіла, озноб, головний біль, блювання, біль у животі, пронос та інше, не займайтеся самолікуванням, негайно звертайтеся за медичною допомогою. Велику допомогу в діагностиці захворювання медичним працівникам надає термінове дослідження залишків продуктів харчування, які можливо стали причиною отруєння. Тому, прохаємо залишки страв не викидати, а залишати для лабораторних досліджень.

Запам’ятайте, яким би легким не було харчове отруєння, для організму воно не проходить безслідно.